Страшно проявлятись і продавати

Її руки тремтіли, холодний піт стікав по спині, серце билося так, ніби вона зараз стрибне з даху.

А вона всього лише хотіла написати пост.

Здавалося б, що тут такого? Вона – експерт, коуч, навчалася у найкращих, розбирається у своїй темі, має чітку систему роботи. Пройшла безліч курсів із просування, маркетингу, особистого бренду. Але кожен раз, коли потрібно було проявитися, її накривав такий страх, ніби вона йде на страту.

Вона купувала нові курси, пробувала знов і знов, знаходила виправдання, чому це не працює. Думала, що справа в тому, що не вистачає знань якихось технічних моментів, розуміння алгоритмів. Але проблема була зовсім не там.

"Мене наче щось не пускає", – сказала вона мені перед розстановкою.

І коли ми почали роботу, у якийсь момент вона почула чітку фразу, що прозвучала в її голові чужим голосом:

"Не лізь туди. Не треба воно тобі. Це небезпечно."

У ту ж секунду її тіло видало реакцію, яку не можна було контролювати. Холодний піт, затримка дихання, руки почали труситися, ніби їй дійсно щось загрожувало.

Це був не її страх.

Колись наші предки добре засвоїли просту істину: бути помітним – означає стати мішенню.

Висловлювати свою думку, проявлятися, виділятися – все це могло коштувати життя. Безпечніше було сидіти тихо, бути як всі, не привертати до себе увагу.

Ця стратегія працювала. Завдяки їй вони вижили. Завдяки їй народились ми.

Але тепер вона не просто не допомагає – вона заважає.

Сьогодні, якщо тебе не видно – тебе просто немає.

Всі, хто заробляють більше, ніж вони могли собі уявити, хто залучають клієнтів, створюють сильний бізнес, знайшли свою нішу – вони видимі.

Мозком ми це розуміємо.

Але нашими діями керує підсвідомість.

А в підсвідомості сидить програма виживання, яка передається через покоління:
Не лізь. Не висовуйся. Тебе помітять. Це небезпечно.

І щоразу, коли людина сідає писати пост, вмикає камеру, збирається заявити про себе – її тіло видає реакцію паніки.

З клієнткою ми провели глибоку роботу. Вона змогла побачити, звідки прийшов цей страх. Вона відокремила себе від історії роду і взяла собі право жити за новими правилами.

Через кілька тижнів після розстановки вона почала спокійно писати пости, знімати відео, активно вести соціальні мережі. Клієнти почали приходити самі.

Але, найголовніше – їй більше не було страшно.

Якщо ви впізнали себе – знайте, що справа не в ліні, не в тому, що тобі треба пройти ще якісь курси чи якось краще себе мотивувати.

Вас може тримати неусвідомлений страх, якого ви навіть не бачите.

І ви можете звільнитись від нього.

Я знаю, як це зробити.

Ви можете продовжити чекати ідеального моменту, пройти ще один курс, переконувати себе, що треба просто боротися з прокрастинацією.

А можете знайти причину і вирішити її раз і назавжди.

Якщо вам це відгукується, чекаю на консультації.