Побутовий садизм

Розкидані шкарпетки, непомита чашка, книжки на підлозі в туалеті - все це такі дрібниці!

Повністю згодна. Дрібниці.

Ще буває тарілку візьмеш, а вона жирна та брудна зі зворотного боку. Тобто всередині її помили, а зовні не помили. Або чашка з недопитим чаєм стоїть на вузькому підлокітнику крісла. З неї стирчить ложка та хвостик чайного пакетика.

Ось це все – дрібниці. Головне – кохання та розуміння. До чого скандали, конфлікти, крики та сльози?

А до того, що все це повторюється день у день. Незважаючи на прохання, благання, погрози, зауваження та серйозні розмови. І збоку все смішно виглядає: подумаєш, яка дрібниця.

Чи варта вона сварки? Головне – розуміння! А ось розуміння є.

Людина добре розуміє, що так робити не слід. І їй зовсім неважко не ставити чашку на підлокітник. А тарілку помити з обох боків. Але вона все одно діє по-своєму.

Це – побутова таємна агресія. Спокійне знущання.

Нічого поганого людина начебто не робить, але наполегливо повторює свої трюки, поки не виведе із себе близьких. Потім відбувається скандал і драма, і істеричкою виглядає той, хто завівся через дрібниці. Накричав на колегу за те, що той насвинячив на столі знову. Брудну чашку поставив. Або на чоловіка – за те, що на столі калюжі від чаю. Або на дружину – за сальну тарілку.

Прокляті міщани, чи не так ті, хто кричить і лається? А це їх довели довгим та навмисним чином до скандалу.

А тепер роблять скривджене обличчя і запевняють, що до них чіпляються. І знову роблять те саме. Щоразу.

Крики потім пройдуть. Скандалів більше не буде. А той, над ким знущалися, чи до лікарні потрапить із серцевим нападом, чи вийде із стосунків. Піде. Навіть розлучиться. Нічого не пояснюючи: який сенс пояснювати, мільйон разів уже все пояснили та розповіли.

Прихована агресія – справа така, гостра. Ця гра до добра не доводить. Це різновид «вампіризму», тривожний знак у стосунках. І за брудною чашкою завжди стоїть щось інше, не менш брудне та таємне.